Актуальність дослідження. Сьогодні 61,5% дітей в Україні віком від 3 до 18 років не охоплені позашкільною освітою. Спостерігається нерівномірність доступу до позашкільної освіти в місті і в сільській місцевості. Із загальної кількості дітей, що здобувають позашкільну освіту 91% здобувають її у містах і лише 9% в сільській місцевості, що становить 12% від загальної кількості дітей, які там проживають. Однією із суттєвих причин такого розриву в охопленні дітей позашкільною освітою є реформа місцевого самоврядування – децентралізація, яка наразі триває та передбачає зміну фінансування позашкільної освіти, якою з 2015 року опікуються місцеві бюджети. Брак фінансів у місцевих бюджетах обумовлює нерівномірне фінансування позашкільної освіти в різних регіонах та місцевостях.
Відсутність досвіду і знань менеджменту позашкільної освіти на місцях, бачення перспектив та можливостей її розвитку, вузьке сприйняття позашкільної освіти як способу проведення дозвілля, а не як потенціалу для розвитку особистості, набуття компетентностей, способу інвестувати в розвиток людських ресурсів обумовлює не пріоритетність позашкільної освіти для органів місцевого самоврядування, змушує місцеву владу йти на непопулярні кроки з оптимізації мережі закладів позашкільної освіти шляхом їх ліквідації.
Аналіз динаміки мережі закладів позашкільної освіти виявляє, що кількість закладів позашкільної освіти протягом 2016−2018 рр. скоротилась на 97 одиниць або на 2,4%, навіть не беручи до уваги заклади позашкільної освіти, які функціонували на тимчасово окупованих територіях. Найбільш вразливими в ситуації скорочення закладів позашкільної освіти стають діти з малонаселених пунктів, яким за умови відсутності закладу позашкільної освіти органи місцевої влади не пропонують альтернативних варіантів здобуття позашкільної освіти. Недостатнє залучення дітей до позашкільної освіти провокує соціальні ризики – розповсюдження в дитячому середовищі, не залученому до змістовного дозвілля, антисоціальних та девіантних проявів (безпритульності, бездоглядності, злочинності, шкідливих звичок, кіберзалежності тощо), погіршення стану здоров’я.
Таким чином, актуальність дослідження полягає в необхідності розроблення та апробування альтернативної до існуючої моделі надання освітніх послуг в системі позашкільної (неформальної) освіти, фінансованої за принципом «гроші ходять за учнем», яка була б спроможна забезпечити у відповідності до вимог часу і потреб кожної дитини якісними та доступними освітніми послугами.
Дослідження проводиться в рамках Україно-Литовського проекту «Підтримка освіти в районах, які постраждали від конфлікту в Східній Україні: належне забезпечення якості неформальної освіти»: задля ознайомлення з досвідом функціонування неформальної освіти в Литовській республіці, його адаптації, апробації та впровадження елементів у систему позашкільної (неформальної) освіти України.
Наукові керівники:
Савицька Оксана Олександрівна, кандидатка історичних наук, державна експертка експертної групи з питань позашкільної освіти Директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти МОН України;
Валдас Янкаускас, директор Литовського центру дітей та молоді.
Список закладів освіти ‑ учасників інноваційного освітнього проєкту