Проект
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» робочою групою підготовлено дактильну абетку української мови (додаток 1) та розроблено етичні правила спілкування з жестомовними особами з порушеннями слуху й перелік жестових одиниць української жестової мови (додаток 2).
До переліку осіб для яких є обов’язковими оволодіння українською дактильною абеткою та жестовою мовою у вказаному в цьому документі обсязі належать відповідно до чинного законодавства усі суб’єкти надання соціальних послуг, фахівці та спеціалісти органів державної влади та місцевого самоврядування.
Навчання суб’єктів надання соціальних послуг, фахівців і спеціалістів органів державної влади та місцевого самоврядування жестовій мові в окресленому в цьому документі обсязі, мають здійснювати фахівці, за погодженням із профільними осередками – Всеукраїнською громадською організацією «Українське товариство глухих» та Інститутом спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України.
В організаціях та установах, які належать до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також суб’єктів надання соціальних послуг – у разі відсутності осіб, які володіють вказаним обсягом знання української дактильної абетки та жестової мови, а також у випадку, якщо надання якісних послуг особам із порушеннями слуху потребує досконалішого знання української жестової мовита володіння специфічною термінологією – мають бути укладені трудові угоди з перекладачами жестової мови, які мають документ про освіту із зазначенням кваліфікації «перекладач жестової мови».
Особа з порушеннями слуху має право відмовитися від послуг перекладача жестової мови, який працює у відповідній організації чи установі, та самостійно обрати іншого перекладача жестової мови.
Особа з порушеннями слуху в супроводі перекладача жестової мови в організаціях та установах органів державної влади та місцевого самоврядування, суб’єктів надання соціальних послугобслуговується поза чергою.
На дверях кабінету або віконця де є особа, яка володіє жестовою мовою (або перекладач) має бути помітна для відвідувачів організації чи установи позначка (рис. 1).
Рис. 1
Всі приміщення організацій та установ, які є суб’єктами надання соціальних послуг або належать до органів державної влади та місцевого самоврядування мають бути оснащені інформаційними табло, де має демонструватися актуальна візуальна інформація, включаючи дублювання тієї інформації, котрі зазвичай подається аудіально, наприклад, «наступний», «зачекайте, будь-ласка», про те, як доїхати до відповідної організації чи установи, як виглядає будівля, як відбувається реєстрація, яким чином надаються послуги, зразки заповненнядокументів, як розташовані кабінети та які послуги надає відповідний фахівець чи спеціаліст.
При комунікації з жестовомовними особами з порушеннями слуху всі суб’єкти надання соціальних послуг, фахівці та спеціалісти органів державної влади та місцевого самоврядування мають дотримуватися загальних та спеціальних етичних правил спілкування.
Етичні правила спілкування з жестовомовними особами з порушеннями слуху
Загальні етичні правила спілкування:
– повага до співрозмовника;
– толерантність до особливостей осіб із порушеннями слуху;
– уважність до потреб осіб із порушеннями слуху;
– відповідальність за надання якісних послуг;
– ставлення до осіб із порушеннями слуху як до рівноправних громадян.
Спеціальні етичні правила безпосереднього спілкування з жестомовною особою з порушеннями слуху
– спілкування має відбуватися очі в очі, при цьому фахівцям та спеціалістам слід уникати носіння борід та вусів, пірсингу на губах, масок та інших предметів, що прикривають обличчя;
– під час спілкування треба знімати сонячні окуляри;
– забезпечте достатнє освітлення та відсутність візуальних шумів (миготіння ламп тощо);
– вираз обличчя має відповідати актуальній ситуації (оскільки, емоції, що вираженні мімікою обличчя співрозмовника глухі та слабкочуючі приписують актуальній ситуації й сприймають на свою адресу, в той час як можливо співрозмовник, приміром, переймається тими проблемами, які до цієї ситуації не мають жодного відношення);
– для коректного привернення уваги доречно використовувати один із наведених способів:
– з’явитися в полі зору особи з порушеннями слуху, у якихбільш розвинутий периферійний зір, порівняно за чуючих;
– помахати будь-яким предметом (наприклад: газетою), щоб рух міг потрапити до поля зору особи з порушеннями слуху;
– помахати витягнутою рукою;
– ввімкнути-вимкнути світло;
– легко поплескати по плечу (або передпліччю);
– постукати по столу чи будь-якій іншій поверхні з якою контактує особа з порушеннями слуху;
– потупотіти ногою по підлозі, якщо вона може передавати вібрацію.
– стояти чи сидіти необхідно так, щоб обличчя було добре видно;
– забезпечити відсутністьфізичних бар’єрів (перегородок), які заважають особі з порушеннями слуху легко дивитися на фахівця;
– якщо ви не розумілиособу з порушеннями слуху, попросіть її повторити сказане повільніше;
– непотрібно підвищувати голос чи гіпертрофовано артикулювати при усному мовленні.
Спеціальні етичні правила спілкування з жестомовною особою з порушеннями слуху
за посередництва перекладача жестової мови
– треба дивитися безпосередньо на особу з порушеннями слуху, а не на перекладача;
– звертайтесь до особи з порушеннями слуху безпосередньо, а не до перекладача, не використовуйте висловлювань подібних до: «скажіть йому…», «запитайте в неї», «перекладіть йому».