Історико-педагогічний клуб «Істина» відроджує надбання національної педагогічної спадщини для становлення Нової української школи

 

Відділ наукового та навчально-методичного забезпечення змісту корекційної та інклюзивної освіти  ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» ініціював створення історико-педагогічного клубу «Істина», який поставив перед собою амбітне завдання – відроджувати величезні надбання національної педагогічної думки й творчо використовувати їх  у сучасному освітньому  процесі.

«Днями на базі гімназії №117 імені Лесі  Українки  міста Києва відбулося засідання клубу із теми: «Педагог як митець: художньо-дидактичний метод Якова Мамонтова в Новій українській школі». На запрошення взяти участь у заході охоче відгукнулися співробітники Центру інноваційного розвитку та методичної роботи Печерського району столиці, Педагогічного музею України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені  В.О.Сухомлинського, київські науковці та освітяни. Із позицій творчої спадщини Якова Мамонтова учасники зустрічі відзначили, що на шляху виховання педагога нової генерації  важливо активізувати  процес відродження незаслужено забутих імен відомих діячів науки, культури і освіти. Таким є  Яків Мамонтов, який  увійшов до історії української педагогіки, як перший завідувач відділу історії педагогіки та активний провідник художньо-дидактичного методу, спрямованого на  інтеграцію різних жанрів  мистецтв в освітньому процесі. З огляду на це Інститутом педагогіки НАПН України започатковано щорічну премію ім. Я.А.Мамонтова, якою відзначатимуть кращих теоретиків та істориків педагогіки»,- розповів Іван Гнатович Єрмаков, завідувач сектору ІМЗО, кандидат історичних наук, який виступив перед колегами із змістовною доповіддю «Через пізнання прекрасного в мистецтві та в житті до прекрасного життя – мистецтва». Зауважимо, що цей крилатий вислів належить саме Якову Мамонтову.

Не менш захоплено слухали присутні виступи директора гімназії №117 імені Лесі Українки В.А. Нідзієвої, заслуженого вчителя України, педагогів К. В. Тютюник, А.С. Батшеєва, С. І. Цивун, а також науковців Т. О. Рудницьку («Феномен Якова Мамонтова»), В.М. Хайруліну, члена-кореспондента НАПН України, кандидата педагогічних наук («Краса педагогічної дії»), Анастасію Коржову, аспірантку Національного університету театру,  кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого.

Із особливим інтересом члени клубу ознайомилися із досвідом поглиблення культуротворчого потенціалу освітнього  процесу в КЗ «Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Січовий колегіум», який презентувала  вчитель української мови та літератури Л.Й.Чеховська.

Із великим піднесення студенти акторського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва України (керівник – народна артистка України , випускниця гімназії №117 імені Лесі Українки Л.І. Хоролець) почитали уривки із творів  Я.А.Мамонтова.

Співробітники Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського підготували  книжкову виставку про життєвий і творчий шлях Я.А.Мамонтова.

 

Довідково

Творчі інтереси Я.А. Мамонтова (1888-1940) були доволі широкими. Він був поетом і новелістом, драматургом і театральним критиком, автором лібретто й кіносценаріїв, осмислювачем педагогічної справи й вихователем акторів, істориком і теоретиком театру.  Найвиразніший  і більш-менш досліджений у сучасній літературі слід залишив він у царині літературно-театральній: написав понад тридцять п’єс  і  лібретто опер, ряд наукових праць із історії й теорії сценічного мистецтва, статті про театральне життя  республіки двадцятих-тридцятих років. Його твори, особливо п’єси  «Республіка на колесах»,  «Рожеве павутиння», були досить популярними на той час.  А вистава  «Веселий хам», поставлена в 1922 році в канадському місті Вінніпегу, відкрила шлях багатьом творам української драматургії до закордонного глядача.

 Водночас Мамонтов здійснював педагогічні дослідження, результатом яких стала праця «Сучасні проблеми педагогічної творчості. Педагог як мистець» (1992). У цій роботі  наявний вплив ідей тогочасних модерних європейських мислителів, які розробляли «Філософію життя», педагогічний індивідуалізм, педагогіку особистості. Молодий науковець щиро пройнявся ідеями дитиноцентризму, протиставляв інтелектуалізації розвитку дитини його естетизацію через виховання відповідного світовідчуття, розвиток мистецької самодіяльності та вивчення мистецтва в усіх його формах, тобто пропагував художньо-дидактичний метод. Свої педоцентричні ідеї вчений найвиразніше виклав у статті «Право держави і право дитини» (1992).

Вивчення та реформування численних зарубіжних і вітчизняних філософсько-педагогічних творів дали Я.А. Мамонтову матеріал для глибокої аналітичної класифікації різноманітних педагогічних напрямків, що сформувалися на той час, і написання книги «Хрестоматія сучасних педагогічних течій» (1924,1926). Це було перше видання, яке й досі залишається одним із найзаповітніших серед подібних студій.

 

       Педагогічні максими Я.А. Мамонтова. 

  • педагогічна самосвідомість – от той Рим, до якого приводять всі дороги педагогічних шукань;
  • наукова система, як така, мусить бути художньо-прекрасна;
  • кожен виклад мусить бути мистецьким твором;
  • мистецька форма мусить лише допомагати пізнанню;
  • художньо-дидактичний метод вносить в застиглі форми педагогічної практики дух вічного руху, шукання, новаторства. А де рух – там життя, де життя – там розквіт;
  • художно-дидактичний метод – одна із форм мистецької творчості;
  • найкращим дидактичним методом є той, котрий в найбільшій мірі допомагає пробудженню і розвою творчих сил дітей;
  • щоби спонукати людину йти в храм науки, треба по дорозі до нього запалити веселки мистецтва;
  • художньо-дидактичний метод підносить педагога над  прописними шаблонами і  невимовною нудьгою щорічних повторювань;
  • як кожна  творчість, так і творчість педагогічна, має бути виявом індивідуальності, вільною грою творчих сил.
Опитування щодо веб-сайту

[fcb id=’1′ align=’left’][/fcb]

×